Більше 4000 років тому Бог з'явився Авраамові в Месопотамії та сказав йому: "Піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого і йди у землю, яку Я покажу тобі; і Я спороджу від тебе великий народ". Авраам скорився Господові і відправився в землю обітовану Ханаан, де він жив разом зі своїм сином Ісааком та онуком Іаковом, якого пізніше назвали Ізраїль.
Через голод у землі Ханаан Ізраїль і його 12 синів прийшли в Єгипет, де вони утворили могутній народ. Єгиптяни почували погрозу від сильного народу Ізраїлева, який жив прямо серед них, і поневолили його, зробивши життя його нестерпним від тяжкої праці. І тільки через 430 років, рятуючи людей від рабства, Мойсей вивів народ Ізраїля з Єгипту, перетнув Червоне море й відправився в Аравію, де одержав Закон Божий на горі Синай.
Поколінню ізраїльтян, що пішли з Єгипту разом з Мойсеєм, не можна було ввійти в землю обітовану через відсутність віри в Господа. Людям довелося блукати в пустелі протягом 40 років, поки не підросло нове покоління, що вірило в Бога й увійшло в землю обітовану з Ісусом Навином.
Відповідно до закону Мойсея близько 400 років 12 колін Ізраїлевих перебували під владою Суддів. Коли ж вони захотіли мати царя, як всі інші народи, Бог призначив царем Саула, який правив над нащадками Ізраїлю протягом 40 років, за ним був цар Давид, який також правив 40 років, а наступні 40 років правив син Давида Соломон. В епоху царювання Соломона до Ізраїльського царства прийшла найбільша слава; саме тоді в ньому був побудований перший храм. Але коли на старості років Соломон відвернувся від Господа, Бог сказав йому, що його син не матиме влади над 10 племенами.
Після смерті Соломона Ізраїльське царство було розділено, і 10 північними племенами правили порочні царі, які не були нащадками Давида й Соломона. Утворене племенами Північне царство зберегло назву Ізраїль, а його столицею стала Самарія. Менше за площею Південне царство стало відомо під назвою Іудея, його столицею був Єрусалим, а правили ним нащадки царя Давида. Починаючи з 16-й глави Другої книги царств, народ Південного царства називають "іудеями", або євреями, за ім'ям Іудейського царства.
Через свої гріхи народ Північного ізраїльського царства був розгромлений і поведений у рабство асирійцями. Мешканці Ізраїлю, що залишилися, почали змішуватися з язичеськими народами, які оселилися на їхній землі. Ці люди стали відомі як самаритяни. 10 племен Північного Ізраїлю більше ніколи не були єдиним народом.
Південне ж царство Іудейське було завойовано вавилонянами як покарання за служіння іншим богам, а храм його був зруйнований. Однак через 70 років євреї повернулися в Іудею, знову побудували в храм в Єрусалимі, і ними продовжували правити царі від насіння Давидова.
У часи Христа народ Іудеї становив римську провінцію з такою же назвою. Ісус Христос та його учні проповідували Євангеліє по всій Іудеї, прагнучи донести віру заблудлим вівцям дому Ізраїлевого. Через 3 з половиною роки служіння Ісуса іудеї відмовилися від Нього як свого Месії та переконали римського правителя розіпнути Його. 3 дні потому Він воскрес із мертвих і явив Себе живим Своїм учням перед піднесенням до Батька Небесного.
Незадовго до свого розп'яття Ісус пророчив, що в якості кари за зречення від нього Єрусалим буде спалений, храм буде зруйнований, а іудеї будуть поневолені іншими народами. Це пророцтво здійснилося в 70 р. н.е., коли майбутній римський імператор Тит захопив Єрусалим. Більше 1800 років євреї були розкидані по усьому світові серед інших народів.
Але в 1948 році трапилося неможливе. Була заснована Держава Ізраїль, і євреї знову стали хазяїнами землі обітованої. Багато християн назвали це чудом і благословенням Бога. Але чи дійсно це благословення Господнє або ж це дія темних сил? Відповідь – у цьому фільмі.
